Пiсляпологова депресiя

Багато хто з жiнок пiсля пологiв вiдчуває змiни у своєму емоцiйному станi.

Так званий бебi-блюз є фiзiологiчним станом, природним у пiслопологовому перiодi i знаним з власного досвiду 85% жiнок. Його симптоми з’являються здебiльшого на третiй-четвертий день пiсля пологiв. Вашi вiдчуття можуть змiнюватися вiд радостi й пiднесення до занепокоєння, переляку та смутку. Жiнки у такому станi часто плачуть, легко розчулюються, хвилюються, чи зможуть стати добрими мамами та чи впораються з вихованням дитини. У цьому станi Ви можете вiдчувати, що не дасте собi ради, а догляд за дитиною є для Вас надто важким. Усе минеться, цей стан триває зазвичай вiд кiлькох годин до десяти-двадцяти днiв.

Пiсляпологова депресiя є значно поважнiшою, нiж бебi-блюз. Її симптоми з’являються протягом першого року пiсля пологiв у 10–20% жiнок. Про наявнiсть депресiї свiдчать порушення сну, брак апетиту або надмiрний апетит, iстотне зниження настрою, сильна тривога за дитину та її здоров’я, навiть думки про самовбивство. Такий стан може тривати протягом року i неодмiнно супроводжується стражданням жiнки. Вiд пiсляпологової депресiї обов’язково треба лiкуватися.

Пiсляпологову депресiю не можна сприймати як природний стан, щось, що «само минеться», як бебi-блюз. Допомога та пiдтримка з боку найближчих у такому станi необхiднi, але цього замало. Жiнка у депресiї потребує спецiальної допомоги психолога або психiатра. У лiкуваннi депресiї багато залежить вiд часу: чим ранiше депресiю буде розпiзнано та почнеться лiкування, тим менше воно триватиме i стане для жiнки менш обтяжливим.

Якщо Ви знаходите у себе три або бiльше з поданих нижче ознак протягом десяти-двадцяти днiв, це може свiдчити про наявнiсть пiсляпологової депресiї. Звернiться по допомогу до психолога або психiатра.

Вiдчуваєте смуток протягом цiлого дня (значної його частини), маєте знижений настрiй.

Живете з вiдчуттям, що нiщо не приносить Вам радостi, навiте те, що колись приносило.

Часто вiдчуваєте острах. Це може виглядати у рiзний спосiб, наприклад, Ви декiлька разiв викликаєте педiатра, боячись, що дитина хворiє, хоча за кожним разом виявлялося, що з нею все гаразд, або лякає Вас перспектива залишитися вдома самою з дитиною, або боїтеся негативної оцiнки Вас як матерi i т.д.

Вiдчуваєте себе поганю матiр’ю, яка не радить собi у доглядi за дитиною, й вважаєте, що змiнити цього не можна.

Постiйно звинувачуєте себе в усьому, а передусiм в тому, що не зможете стати доброю матiр’ю для своєї дитини.

Вiдчуваєте, що нiхто не в змозi Вам допомогти i нiколи не буде так, як Ви бачили у мрiях.

Вам трудно прийняти навiть найпростiше рiшення, наприклад, чи вийти на прогулянку або як одягти дитину.

Встаєте з лiжка через силу, не маєте сил на те, щоб умитися, вбратися, приготувати снiданок, вже не кажучи про прибирання та iншi домашнi обов’язки.

Ви втратили апетит або навпаки «заїдаєте» смуток.

Маєте порушення сну, сон неглибокий, Ви легко пробуджуєтеся або пробуджуєтеся значно ранiше, i цi пробудження не виникають внаслiдок змiн у ритмi сну дитини.